Історії про життя після полону, втрату дитини, вимушене переселення та порятунок тварин під час війни — чотири українські документальні фільми побачили глядачі у Стокгольмі.
Відкритий показ відбувся у кінотеатрі «Zita» 8 жовтня у межах програми Лабораторія документального кіно 2.0 у партнерстві з Swedish Foundation for Human Rights за підтримки Swedish Institute.
«Такі покази просувають українську повістку, українські проблеми, українське бачення війни, зокрема, в Україні. І це також спосіб вирішувати ці проблеми. Наприклад, учасниця попереднього набору Лабораторії документалістики Леся Бакалець показала свій фільм американським донорам. Це стрічка про село Афанасьєвка, де після підриву Каховської ГЕС були проблеми з водою, її там просто не було. І після того, як вона показала цей фільм, туди провели воду. Тобто зараз в жителі Афанасьєвки є вода. Тому ми сподіваємося, що ці фільми також привернуть увагу до проблем, які в них порушені. І це також можливість для учасників і учасниць показати себе світу, подивитися, як світ дивиться на нас і подивитися на себе з боку», — розповідає Олексій Хуторний, проєктний менеджер MDF.
Під час нього свої стрічки представили:
- «Зміст.Полтава». Команда зняла фільм «Тіні полонених» про повернення українського воїну з російського полону, який намагається знову знайти своє місце в родині та повсякденному житті, тоді як крізь три століття лунають голоси шведських військовополонених, вивезених до Московії після Полтавської битви 1709 року.
- «Перший Західний». Автори фільму презентували стрічку «Illuminati» про практики допомоги батькам, які пережили втрату дитини;
- «Кордон.медіа». Редакція з Сум зняла стрічку «Дім на межі» про життя релокованої Хотінської громади із Сумщини;
- Українська служба інформації. Вони показали фільм «З любов’ю, Лілу» про евакуацію екзотичних тварин під час війни.
Нагадаємо, що протягом кількох місяців регіональні медіа за підтримки своїх менторів/ок працювали над унікальними фільмами. Програма охопила весь процес: від розроблення ідеї та її пітчингу до збору архівів, знімання на реальних місцях дії та постпродакшену.
«Для нашої команди цей показ у Стокгольмі — це не просто презентація чотирьох потужних стрічок, а приклад того, як регіональні українські медіа зростають до міжнародного рівня. Кожен з цих фільмів показує життя українців через особисті історії», — розповідає проєктна менеджерка MDF Катерина Жуліна.
Дякуємо шведській аудиторії за інтерес до українського документального кіно! Ваша підтримка для нас є дуже цінною.
Фото: Джессіка Фредріксен.
